St. John the Baptist Ukrainian Catholic Church

Українсъkа Катoлицъkа  Церква Св. Ӏвана Хрестителя

Celebrating
93 Years

1924-2017

Recovering our Tradition

Recovering our Tradition

Liturgy of the Presanctified Gifts
.

The Liturgy of the Presanctified Gifts may be characterized, without exaggeration, as the heart, the center of the services of Great Lent.  In some ancient manuscripts of the service books, it is known as the “Liturgy of the Great Quadragesima.”  In fact, it is the service which best typifies this sacred time of the year.

The essence of this service is revealed in its very name: it is the “Liturgy of Gifts Presanctified.”  This distinguishes it from the liturgies of St. Basil the Great and of St. John Chrysostom, in which the Eucharist, the offering and sanctification of the Gifts, takes place.  During the “Liturgy of the Great Quadragesima” we are offered the Holy Gifts “pre-sanctified,” i.e. already sanctified at a liturgy served on a previous day.  These Holy Gifts are offered to us that we might have the opportunity to commune of them and be sanctified by them.  In other words, the Liturgy of the Presanctified Gifts is essentially not a “liturgy” in the sense of the Liturgies of St. John Chrysostom or St. Basil the Great, but is rather a special rite of Communion.

In order to understand why a rite of Communion of pre-sanctified Holy Gifts came into being, one must consider its history.  Its roots lie in the ancient practice of the Church.  In the early centuries of Christian history, the faithful approached to receive the Holy Gifts at each Liturgy.  It was even a practice among the faithful, when there was no weekday liturgy, that they would privately commune of Holy Gifts left over from the Sunday liturgy.  On this foundation, a special rite of prayer crystallized within the monasteries: all of the monastics would pray together before Communion, and afterwards, together they would thank God, Who had enabled them to be Communicants of the Holy Mysteries.  This would be done either after Vespers or after the Ninth Hour (about 3:00 PM).  In time, this rule of prayer took on the form of a short service, somewhat similar to the rite of the Liturgy.  Thus developed what we now call the “Order of the Typica,” in contemporary practice served after the Sixth and Ninth Hours.  The very name “Typica” points to the fact that in some measure this short service typifies the Liturgy.  It is in this sense a precursor to our Liturgy of the Presanctified Gifts.

Traditionally, during Great Lent, the full Divine Liturgy is served only on Saturdays and Sundays.  Ancient church practice, confirmed in the canons of the Councils, forbids the serving of Liturgies on weekdays during Great Lent, inasmuch as those days are entirely dedicated to fasting and repentance.  Service of the Divine Liturgy would be incompatible with the mournful character of such days.  The Liturgy is a Paschal Mystery, a Feast of the Church, filled with joy and spiritual jubilation.

As St. Basil the Great states, the faithful of that time were used to receiving Communion not only on Saturdays and Sundays, but also at least twice during the week - on Wednesdays and Fridays. Therefore, the question arose: How could they commune outside the Liturgy?  The answer had already been provided: they could commune of the Holy Gifts sanctified at one of the earlier Liturgies.  In those days, fasting meant complete abstinence from food until sunset, and Communion of the Holy Gifts was the crown, the end, of the Lenten day.  For this reason, on those weekdays, it took place after Vespers.

The rite of the Liturgy of the Presanctified Gifts consists of Vespers, at the conclusion of which the Holy, Presanctified Gifts are offered, and the prayers before Communion are read.  Communion itself takes place, and is followed by prayers of thanksgiving.  The service’s connection to Great Lent is reflected in its special “mournful” character.  The Altar Table and sacred vessels containing the Holy Gifts are covered with dark-colored vestments.  Prayers are read with a sense of humility and tenderness.  Overall, the entire service is marked by a special sense of mystery.

 

Відновлення нашої Традиції

Літургія Передосвячених Дарів.

Літургію Передосвячених Дарів можна охарактеризувати, без перебільшення, як серце, основою богослужень під час Великого посту. У деяких древніх рукописах богослужбових книг, вона відома як "Літургія Великої Чотиридесятниці." Насправді, це богослужіння, яке найкращим чином відображає цей літургічний час року.

Суть цього розкривається в самій назві: " Літургія Передосвячених Дарів"  Це відрізняє її від Літургії святого Василія Великого та Іоанна Золотоустого, де має місце освячення Святих Дарів. Під час "Літургії Великої Чотиридесятниці" нам пропонують Святі Дари "попередньо освячені", тобто вже освячені на літургії, яку служили день перед тим. Ці Святі Дари пропонуються нам, щоб ми могли мати можливість причаститися їх. Іншими словами, Літургія Передосвячених Дарів по суті не "літургія" в сенсі Літургії Св. Іоанна Золотоустого чи Василія Великого, але досить спеціфічний обряд причастя.

Для того, щоб зрозуміти, чому обряд причастя попередньо освячених Святих Дарів з'явився на світ, слід розглядати його історію. Його коріння лежить в стародавній практиці Церкви. У перші століття християнської історії, вірні досить близько ставилися до отримування Святих Дарів на кожній літургії. Навіть було навіть практикою серед віруючих, коли не було щоденних літургій, причащатися приватно Святих Дарів, що залишилися від недільної літургії. На цій основі, спеціальний обряд молитви кристалізується в монастирі: всі ченці моляться разом перед причастям, а потім разом дякують Богу, який дає їм можливість бути причасниками Святих Тайн. Це відбувалося або після вечірньої  або після дев'ятого часу (близько 3:00 дня). З часом це молитовне правило взяло форму короткого, дещо схожого на літургію, обряду. Таким чином розробили те, що ми тепер називаємо "Типіконом", в сучасній практиці цей обряд подається після шостого і дев'ятого години. Сама назва "Типікон" вказує на той факт, що в якійсь мірі це коротка служба типова літургії. Саме в цьому сенсі цей обряд і є попередником нашої Літургії Передосвячених Дарів.

Традиційно, під час Великого посту, повна Божественна літургія є тільки по суботах і неділях. Канони давньої церкви, забороняють відбування літургії в будні дні під час Великого посту, тому що ці дні повинні повністю бути присвячені посту і покаянню. Служба Божественної літургії було б несумісною зі скорботним характером таких днів. Літургія це є Пасхальна таємниця, свято церкви, наповнене радістю і духовними танцями.

Святий Василій Великий стверджує, що вірні того часу, були призвичаєні  приймати Причастя не тільки по суботах і неділях, а й принаймні двічі на тиждень - по середах і п'ятницях. Тому виникло питання: Як вони можуть причащатися поза літургією? Відповідь була готова: вони можуть причащатися Святих Дарів, які були освячені під час однієї з попередніх літургій. У ті дні, піст означав повне утримання від їжі до заходу сонця, і Причастя Святих Дарів було завершенням дня  у часі Великого посту. З цієї причини причастя у будні дні відбувалося після вечірньої.

Чин літургії Передосвячених Дарів складається з вечірньої, під час якої Святі, Передосвячені Дари приносяться людям, а ті читають молитви перед причастям. Відбувається причастя і слідують молитви подяки. У часі Великого Посту церква пронята скорботними мотивами Престол та Святі Дари покриті обрусами темного кольору. Читаються молитви з почуттям смирення і ніжності. У цілому, всі служби відзначені спеціальними почуттям таємничості.

 

Add a Comment

(Enter the numbers shown in the above image)